Відповідно до §1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий суд, яке полягає, зокрема, у забезпеченні розгляду справи незалежним і безстороннім судом.
Аналогічне положення передбачено національним законодавством.
Стаття 21 Кримінального процесуального Кодексу України (далі – КПК України) зазначає, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Так, одним із способів забезпечення незалежності та безсторонності судового розгляду є інститут відводу, який полягає у тому, що кожна сторона кримінального провадження має право заявити відвід або самовідвід.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, зобов’язані заявити самовідвід.
За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні, як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження.
Однією з підстав відводу національне законодавство встановлює наявність інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості суду.
На практиці, під час розгляду заяви про відвід на підставі наявності сумніву в неупередженості суду досить часто постає питання, в яких випадках та коли сумніви є достатніми і чим обґрунтовується критерій достатності для задоволення такої заяви.
Opmerkingen