Сьогодні набрали чинності зміни до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за декларування недостовірної інформації та неподання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Такі зміни передбачають зміну порогів суми невказаних або недостовірно вказаних відомостей для застосування кримінальної відповідальності та більш суворе покарання за такі діяння.

Ч. 1 ст. 366-2 КК України передбачає більш суворе покарання у вигляді:

• збільшення штрафної санкції, де нижній поріг становить 3 тис. замість 2,5 тис, а верхня межа 4 тис замість 3 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
• впровадження нового виду покарання – обмеження волі на строк до двох років, яке не було передбачено в минулій редакції.

Зазначене покарання відтепер застосується до діяння щодо умисного внесення завідомо недостовірних відомостей до декларації, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 500 до 2 тис. прожиткових мінімумів для працездатних осіб, хоча раніше гранична межа складала 4 тис. прожиткових мінімумів.

Це означає, що більш сувора міра покарання за це діяння відтепер настає, якщо сума недостовірних відомостей становить не понад 4 тис неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (як в попередній редакції), а понад 2 тис. (зміни до ч. 2 ст. 366-2 КК України).

Покарання за ч. 2 ст. 366-2 КК України теж стало більше суворим:

• штрафна санкція збільшилась і відтепер може бути застосовано в проміжку з 3 до 4 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (минула редакція передбачала від 2,5 тис до 3 тис);
• впроваджено можливість застосування позбавлення волі на строк до двох років, яке не було передбачено в минулій редакції.

Відповідно до змін до ст. 366-3 КК України за умисне неподання суб’єктом декларування декларації впроваджено новий вид санкції – обмеження волі на строк до двох років або позбавленням волі строком на один рік.

Суб’єктом цих злочинів можуть бути – особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, перелік яких наведено в п. 1, пп. «а» і «в» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції».

Враховуючи положення ст. 33-1 КПК України, зазначені справи підсудні Вищому антикорупційному суду, якщо у вчиненні цих діянь обвинувачується особа, визначена в п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України та/або розмір предмета кримінального правопорушення в п’ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.